Тексти для Обнови

понеділок, 7 грудня 2009 р.

Матеріали до зустрічі на тему: "Служіння у в'язницях"

Станом на 1 лютого 2009 року у 32 діючих слідчих ізоляторах утримують 34 447 осіб. У 139 виправних колоніях відбуває покарання 109 649 осіб (із них — 5 554 жінок). Найбільш небезпечними у криміногенному відношенні є: засуджені до довічного позбавСтаном на 1 лютого 2009 року у 32 діючих слідчих ізоляторах утримують 34 447 осіб. У 139 виправних колоніях відбуває покарання 109 649 осіб (із них — 5 554 жінок). Найбільш небезпечними у криміногенному відношенні є: засуджені до довічного позбавлення волі (1 533 особи), засуджені за умисне вбивство (майже 19 тисяч осіб), при обтяжуючих обставинах (9,7 тис. осіб), за бандитизм (474 особи), за умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень (11,1 тис. осіб), за розбій, пограбування, вимагання (29,5 тис. осіб), за зґвалтування (2,7 тис. осіб), за захоплення заручників (лише 27 осіб).

* * * * *
Щороку з установ кримінально-виконавчої системи звільняється близько 50 тисяч осіб. Не всі з них мають можливість мешкати у власних будинках, більше 50% не працевлаштовані, біля 30% мають проблеми психологічного характеру, майже 50% страждають на різні види захворювань. Все це зумовлює збільшення чисельності бездомних, підвищення рівня безробіття, розповсюдження суспільно небезпечних хвороб. Вчасно ненадана допомога звільненим особам, прорахунки у їх соціальній адаптації призводять до підвищення рівня рецидиву злочинів. Проблема полягає у тому, що сьогодні ми не маємо повноцінної системи соціальної адаптації звільнених осіб, а лише окремі її елементи.

* * * * *
Сьогодні з установами Державної кримінально–виконавчої служби України у справі виправлення та ресоціалізації засуджених на постійній основі співпрацюють 179 громадських об’єднань, 20 з яких — міжнародні неурядові благодійні організації, 37 — організації всеукраїнські та 118 — регіонального рівня. З 2007 року і до сьогодні громадські організації здійснюють понад 60 проектів інформаційного, аналітично–дослідницького, благодійного і соціального спрямування.

Українська секція Міжнародного товариства прав людини спільно з Департаментом з питань виконання покарань та за фінансової підтримки з боку координатора проектів ОБСЄ в Україні з 7 липня цього року розпочала втілення проекту «Попередження тортур та жорстокого поводження у місцях позбавлення волі». Проект спрямовано на організацію постійно діючої системи громадського моніторингу в пенітенціарних закладах.

* * * * *
«Я вдячний Богові за те, що до системи прийшла церква, — каже Василь Кощинець(ГОЛОВА ДЕРЖАВНОГО ДЕПАРТАМЕНТУ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ). — Така робота дає найбільший результат, змінює атмосферу в наших установах. Поки немає закону про капеланство (а він за рік–два буде), ми почали підготовку таких священиків. Упродовж минулого року при Білоцерківському училищі професійної підготовки працівників кримінально–виконавчої системи священики пройшли курс «Правові та психологічні аспекти релігійного служіння в місцях позбавлення волі», отримали сертифікати. Таким чином близько 150 священиків ознайомилися з особливостями роботи в нашій системі».

При Державній кримінально–виконавчій службі з 2002 року діє Українська міжконфесійна християнська місія «Духовна та благодійна опіка у місцях позбавлення волі», до якої входить 12 конфесій. Останніми роками місія активізувалася. В установах виконання покарань та слідчих ізоляторах є майже 100 храмів, церков і каплиць, молитовних будинків чи кімнат. Богослужіння постійно відвідують близько 30 тисяч засуджених. У червні Департамент спільно з європейською філією Міжнародної католицької комісії душпастирства у тюрмах організував міжнародну конференцію «Юридичний вимір в’язничного служіння». Комісія вирішила провести цю конференцію в Києві, бо відзначає зростання ролі України в європейському просторі.

Зростати духовно тепер мають змогу не лише ув’язнені, а й працівники тюремної галузі, яким часто так потрібне духовне оновлення, подолання стресу не агресією, а молитвою. Влітку минулого року на запрошення глави Української греко–католицької церкви патріарха Любомира (Гузара) персонал Державної служби відвідав Марійський духовний центр у Зарваниці.

* * * * *
За дослідженням Міжнародної організації «Міжнародна ліга захисту прав громадян України», 9 мільйонів громадян нашої держави пройшли через ув’язнення або слідчі ізолятори. Це кожен п’ятий мешканець країни.

* * * * *
Відповідно до Божого плану, усі повинні зіграти свою роль у наданні допомоги в побудові кращого суспільства. Очевидно, що це передбачає докладання величезних зусиль у галузі попередження злочинності. Всупереч усьому злочини поповнюються. Всі, аби додати свій внесок у формування спільного добра, повинні працювати, в міру своєї компетенції, для надання можливості засудженим спокутувати свої провини, як щодо окремих осіб, так і у відношенні до суспільства. Такий процес ґрунтується на дозріванні у відчутті відповідальності. Нічого із цього не слід вважати утопічним.


З Послання Папи Івана Павла II

* * * * *
Смертна кара
Будь-яка правова держава не може відмовлятися від засобів, які служать захистові спільного блага, збереженню суспільного порядку, дотриманню прав людини та забезпеченню реалізації відповідних її призначенню обов'язків. Неприпустимою є така ситуація, коли окремі люди безкарно порушують справедливий суспільний лад. Невтручання в такі ситуації можна було б інтер¬претувати як схвалення суспільством протиправних дій. Право накладати санкції та карати правопорушників належить уповно¬важеним на це державним судовим інституціям.

У християнському розумінні кара за злочин не може означати помсти суспільства, а повинна створювати підстави для навернення та поєднання з Богом і з суспільством. Тому застосовані суспільством кари не мають закривати перспективи відновлення життя, а повинні відкривати людині шлях до повного включення в суспільне життя.

У Старому Завіті визначається обмеження щодо помсти за вбивство через заснування міст-притулків (Втор. 19:4–6), де ненавмисний убивця може шукати порятунку від переслідувачів та відбути судовий процес (пор. також: Чис. 35:24, 30; Втор. 19:1–3, 7–12) через введення закону lex talionis (див.: Вих. 21:23–25; Лев. 24:17–20; Втор. 19:21), згідно з яким вбивство особи вважалося рівнозначним карі смерти кривдника, і через аж ніяк не другорядний фактор виокремлення категорії особистої провини людини (див.: Єр. 31:30; Єз. 18:26), який дозволяє відкинути поняття колективної провини (пор.: Бут. 19:20; Втор. 5:9–10; Чис. 16:20–22; Суд. 3:7–8).
У світлі Євангелія та згідно з поведінкою та навчанням Христа, ми не можемо сказати, що кара смерти є християнським вчинком. У Новому Завіті немає жодного прямого схвалення кари смерти, за винятком одного невиразного місця, згідно з яким законна влада, «вона бо — слуга Божий, тобі на добро. А як ти чиниш зло, то бійся, бо недарма меч носить; вона — Божий слуга, що відомщає і карає того, хто чинить зло» (Рим. 13:4) .

З іншого боку, загальновизнано, що в Новому Завіті немає особливого засудження кари смерти, що в цілому не відповідає духові нового закону любови. У Нагірній проповіді Ісус Христос протиставляє старій логіці відплати нову логіку прощення та пошанування особи і навчає нас читати історію в есхатологічній перспективі Царства та кінцевого об'явлення Божої справедли¬вости: «Ви чули, що було сказано: Око за око, зуб за зуб. А я кажу вам: Не противтеся злому. Хто вдарить тебе в праву щоку, оберни до нього й другу» (Мт. 5:38–39; пор.: Лк. 6:29).
У цих словах Христа знаходимо відкинення відплатницької логіки, яка полягала у законі відплати. Нова логіка, що її нам пропонує Господь, указує на вимоги нової християнської етики, які, поширюючись, переображують людську реальність, включно з карним правом. У Нагірній проповіді та в науці Христа загалом йдеться про те, що будування кращого суспільства відбувається не шляхом приниження та придушення життя тих, хто помиля¬ється, а навпаки — помноженням добра та наданням усім можли¬вости прощення (108).
Будучи вірними євангельській проповіді та прикладові Божественного Спасителя, переднікейські Отці, серед яких Ігнатій Антіохійський, Климент Александрійський та ін., були здебільшого проти кари смерти, а також війни, військової служби та всіх інших проявів насильства.

Починаючи від Середньовіччя, поступово утверджувалася думка про допустимість кари смерти, яку мала право застосовувати законна влада, а протилежна думка, яка ґрунтувалася на радикалізмі першоджерел, вважалася єретичною.
Традиційне вчення стосовно допустимости кари смерти, як би її не виправдовували, тепер все більше ставиться під сумнів багатьма як світськими авторами, так і богословами, включаючи деякі голоси католицького єпископського уряду.
«У світлі Євангелія та людського досвіду» Церква все глибше усвідомлює таїнство людини й оцінює вартість її життя та недоторканність її гідности в такий спосіб, що деякі закони, що виникли на принципах природного закону (як наприклад, право держави на застосування кари смерти), з часом виявляються недостатньо узгодженими з євангельською проповіддю.
Папа Іван Павло ІІ в енцикліці Evangelium Vitae називає серед знаків надії зростання серед народу свідомости, яка заперечує війни та позитивно скерована на пошук і застосування ненасильницьких засобів захисту: «У цій перспективі треба бачити щораз ширший опір громадської думки застосуванню кари на смерть, навіть якщо суспільство використовує її з метою «законного захисту». Цей опір виникає з переконання, що сучасне суспільство спроможне успішно долати злочинність методами, які знешкоджують злочин, але не відбирають у злочинця можливости зміни життя».
У цій самій енцикліці знаходимо твердження, що сьогодні тільки захист суспільства є єдиним виправданням убивства злочинця, без якого, втім, можна обійтися: «Очевидно, що для досягнення таких цілей міра й обсяг покарання повинні бути ретельно зважені й оцінені. Вони не повинні сягати вищого ступеня — позбавлення життя, — за винятком крайньої потреби, коли немає інших способів захисту суспільства. Однак нині, завдяки дедалі кращій розбудові пенітенціярних установ, таке трапляється дуже рідко, може, й ніколи».
Держава не має жодного морального права для встановлення та застосування смертної кари супроти будь-якого злочинця. Об'єктивно кажучи, кара смерти завжди нищить людське право на життя та відкидає християнську заповідь любови.
Людина, навіть якщо це найжорстокіший злочинець, ніколи не стане річчю, а завжди залишиться людиною. Ця істина отримує чіткіші контури та вагоміше підтвердження, якщо скеровується в бік антропологічного християнського горизонту: людина є створеною за подобою Сина Божого, вона ніколи не тратить своєї гідности, і стосовно неї ніколи не зменшується милосердна любов Отця. Любов Бога — приятеля людей, який у Христі об'являє нам своє батьківське обличчя, закликає нас до святої пошани особи у її недоторканній цілісності та гідності; це стосується як доброї, так і поганої людини, як злочинця, так і невинного.

Ознайомившись з вище наведеною інформацією ми мали нагоду роздумати над такими проблемами, як ставлення суспільства до колишніх засуджених, потреби та можливості в’язнів та як кожен з нас може послужити, щоб допомогти тим, які опинилися в ізоляції від суспільства. Головне для таких людей - дати їм зрозуміти, що після засудження життя не закінчується, що майбутнє є, що вони потрібні!!!

Підготувала Христина Черсак


середа, 25 листопада 2009 р.

Зустріч 24 листопада. Тема: Невидима боротьба за Никодимом Святогорцем


Написав книгу  італійський священник Лоренцо Скуполі у ХV ст.. опублікував свої нотатки про духовне життя,  які він попередньо робив власного користування. Двісті років по тому Никодим Свято горець побачивши, що книга є добрим викладом аскетики переклав її грецькою додавши зі Святого Письма й творів Отців Церкви. Ще через 100 років Теофан Затворник перекладає Невидиму боротьбу російською мовою.

Кожен християнин повинен прямувати до християнської досконалості дехто вважає, що вона полягає у постах молитвах, спанні на голі землі, але ось в одній історії говориться про ці духовні вправи
СВЯТІСТЬ
Один молодий єврей, який вивчав Тору, прийшов до свого вчителя і сказав, що, на його думку, він достатньо освоїв Тору, щоби стати вже равином.
— А чого ти досягнув? — запитав учитель.
— Я так загартував своє тіло, що можу спати на землі, їсти траву, згідний, щоби мене бичували три рази на день.
Глянь на того малого осла, — відповів вчитель, — і зауваж, що він також спить на землі, їсть траву і його б’ють не менше трьох разів на день. Так що на сьогоднішній день тебе можна вважати за осла, але аж ніяк не за равина.

але це є тільки засоби для досягнення християнської досконалості, вони дають мужність вистояти у трьох основних ворогів:
-          плоті;
-          світу;
-          диявола.
Та ці вправи можуть перетворитись у зовнішнє виконання. Це видно із їх життя. І коли Бог бажаючи привести їх до пізнання самих себе спрямувати на істинний шлях пошле їм скорботи і спрямувати на істинний шлях, тоді виявляється, що приховувалося в їх серці і як глибоко зіпсовані вони гордістю, не хочуть схилити своєї шиї під ярмо Божої волі.
Війна проти своїх пристрастей є найславніша боротьба.

Духовні настанови і діяння
- ніколи нівчому ненадіятись на себе
- мати в серці повне і сміливе уповання на Бога
- безнастанно змагатись
- завжди перебувати в молитві

Ніколи не надіятися само мого на себе:
а) пізнай свою нікчемність і посійно тримай в думці те, що ти сам не  можеш  зробити ніякого добра, за яке міг би бути гідним Царства Небесного.
б) шукай допомоги у Бога через теплі і смиренні молитви, бо це є Його дар.
в) звикай завжди побоюватися за себе і боятись за себе і за своїх численних ворогів яким неможеш протистояти навіть коротко
г)  якщо впадеш у який небудь гріх, як найшвидше звертатись до думки, про власну неміч. Зрештою на те і Бог допустив твоє падіння, щоб ти краще пізнав свою слабкість.

Надія на одного Бога
Щоб у ній утвердитись утвердитись допоможуть такі думки:
-          шукаємо допомоги у Бога, який Всемогуній може зробити все, що захоче і може нам допомогти
-          що шукаємо її в Бога, який як Вседіючий  і Премудрий, знає все досконало. Знає і те, що корисне для нашого спасіння.
-          шукаємо такої допомоги в Бога, який як Безконечно Благий з невимовною любов`ю дивиться на нас завжди доброзичливо готовий в кожній хвилині надати всіляку допомогу
-          Переглядання в пам’яті прикладів Святого Письма

Як розпізнати чи діє хтось із Надією на себе чи на Бога?
Коли відбувається падіння у гріх, то чим глибша і більша скорбота, це означає, що дуже мало уповали на Бога. Хто ж не покладається на себе, але уповає на Бога той коли впаде не дуже дивується цьому і не переймається надмірною скорботою бо знає, що це сталося з ним через неміч його, але це більше від слабкої надії на Бога.

Пильнуй свій ум!
Щоб різпізнавати ці речі потрібно розпізнати істину, потрібно вправляти його
1)      Молитва
2)      Постійне розглядання речей і пізнання їх (як коли ми хочемо судити про речі, то не піддаваймося спокусі одразу з першого погляду прихильно поставитись або негативно). Намагайся крім зовнішніх побачити суть. Піднесись думками до Бога, щоб з’ясувати чи є пряма Божа воля на те, щоб бажати і робити такі діла і чи є вони вгодні Богові.
(просити допомоги, щоб через людей, Святе Письмо чи в інший спосіб, щоб Бог розкрив свою волю)

Намагайся завжди свій розум пильнувати, щоб він був не наповнений:
- багатьма уявами:
- думками
- непотрібних суєтних думок;
- не намагайся не жити мріями про майбутнє і глибоко жити минулимДорога до пекла встелена добрими намірами.

Три рази помолись, а потім до чого схилиться твоє серце те і роби не забувай звіряти за порадами найдосвідченіших.
Бо якщо так робити не будеш то, можеш бути обплутаний природною люб’ю до себе, яка більше схиляється більше до самовгодження ніж до Боговгодження. І він настільки зв’язується насолодою від цього діла, що навіть якщо сам Бог перешкодить йому виконати через якусь хворобу, чи через спокусу від людей і бісів, чи якимось іншим способом він дуже обурюється і часто осуджує того чи іншого, що був перепоною у цьому. А іншим разом нарікає на самого Бога, що є явним знаком, що їх сердечний настрій не від Бога.

Бо для того хто бажає вгодити Богові не має одного діла більшого від іншого.

Розумова (вища) і чуттєва воля (нижча безсловесна воля)
Вища воля завжди бажає добра, а нижча воля – зла.
Одне і друге діється само собою, тому ні добре бажання бажання само собою не рухається нам за добро, ані зле – за зло. Зарахування залежить від нашої доброї волі. Зарахування завжди залежить від нашого схиляння. Бажання ідуть разом і коли з’являється добре, то йому на противагу виникає лихе і навпаки.Тому Царство Боже здобувається силою
І не можна стати істиним християнином непоборюючи тілесних пристрастей.
 Є такі, які не присвоюючи чужого надмір люблять власне й з однієї сторони надто уповають на нього, а з другої – бувають повільні на нього Інші не добиваючись почестей поганими засобами, не ставлять їх в ніщо, але часто бажають їх отримати, якщо би вдалось нібито проти їхньої волі. Інші знову довго дотримуючись довгих  встановлених постів, не відмовляють собі багато і смачно поїсти, чим зовсім знищують вартість посту.

Що робити у часі спокус:
 - вгамуй ці почуття, не впускай їх в середину, та не допускай щоб твоя воля стала, на їх сторону, як справедливу
- розпали неприязнь до них, як до ворогів і сповнись гнівом почуття самозбереження
- моли Господа : О Боже рятуй мене Господи мені на допомогу поспішися! І не перставай кликати доки сліду не залишиться від ворожих почуттів і не запанує в душі мир.
- примирись зроби тому хто тебе образив щось таке, що в казувало б до нього твою зичливість.
Відступи від зла й чини добро.
У нас у душі є три сили – мислення, бажання, роздратування. З цих трьох сил, якщо їх пошкодити народжуються і триякого роду неправдиві помисли та почуття. Сила мислення породжує невдячність до Бога – і нарікання, нехтування Богом, незнання Божих речей, нерозсудливість і всякі инші недобрі думки. Сила бажання породжує прагнення насолоди, марнославства грошолюбства зі всіма їх чисельними видозмінами, які відносяться до самовгодження. Сила роздратування – гнів, ненависть, заздрість, мстивість, злорадство, бажання зла та злі почуття. Всі ці помисли та почуття треба перемагати плекаючи в серці протилежні їм чесноти.
СПОКУСИ
Один багатий підприємець хотів найняти водія. З цією метою він зустрівся з трьома кандидатами. Показавши на глибоку прірву неподалік свого дому, підприємець сказав:
— Припустімо, що везете мене над прірвою. Як далеко від краю скеруєте авто, щоби я почувався в безпеці?
Перший з кандидатів без вагань відповів:
  — Я спокійно їхав би на машині не більше як на п’ятнадцять сантиметрів від краю прірви. Другий сказав:
— Я, напевно, їхав би від краю прірви не більше, як на одну стопу, так що ви, пане, не мали би причини для страху.
Нарешті слово взяв третій кандидат на посаду водія:
Я намагався б якнайдалі триматися від тієї прірви, Підприємець прийняв на роботу третього

Бог дарував нашій свобідній волі таку, силу що якщо б усі властиві людині почуття, весь світ і всі демони озброїлись проти неї і вступили би з нею в двобій присилувати її не змогли б.

Чому Бог не знищує одразу усі пристрасті?
Залишає, щоб випробувати нашу любов і покірність Його волі, та навчати нас духовній боротьбі.

Як поборювати тілесні пристрасті:
- уникай спокус
- втікай від неробства та мінливості
- слухайся духовних отців
- ніколи не дозволяй собі судити ближнього, ніколи не суди і не осуджуй
(Бог може дати  тобі впасти в цей гріх за який осуджуєш інших)
- будь уважний і чувай над собою, якщо прдбав якийсь дар не приймай зарозумілості
- коли приходять думки то не намагайся із ними боротись бо так, вона буде в серці потрібно роздумувати про предмети, які б вернули увагу. Розважати над стражданням Ісуса Христа.
- розкажи про ці помисли духовному отцеві і будь потім спокійний у своїх думках і в своєму серці, не бентежитись жодним запитанням, заспокоюючись рішенням отця.

Як поборювати недбалість

Недбалість – припиняє рух до досконалості.
Якщо ти приступаєш до якогось діла то приступай відразу, не гаючись. Бо таке зволікання приведе тебе до другого довшого,а друге до третього довшого. Від цього діло починається дуже пізно і невиконється у непризначений час.
Покуштувавши одного разу насолоди неробства ти почнеш любити і бажати його більше від роботи і дійдеш до звички лінивства.
Не вистачає робити діла швидко, але кожне діло повинно робитись у свій час із всією уважністю.


Як впорядкувати уяву та пам’ять?
Сказавши про управління зовнішніми чуттями, варто тепер нам сказати про те й, як давати собі раду з уявою. Уява та пам’ять становлять одне внутрішнє відчуття,яке уявляє і пам’ятає, все що довелось 5 зовн відчуттям до цього відчути.
            Уявлення чуттєвих предметів дуже докучає й спричинює багато турбот тим, які пильнують щоб завжди перебувати з Богом, бо воно відвертає увагу від Бога й наводить її на суєтне, а між ним і на гріховне і тим збурює наш внутрішній добрий настрій.
-          знай, що якщо Бог є поза всіма чуттями та всім чуттєвим поза всяким виглядом, мірою кольором і місцем, тобто абсолютно не має образу й вигляду, і хоч є всюди, але є вище всього, то Він є поза всякою уявою.
-          Люцифер зробився із ангела без вигляду, безтілесного і безпристрасного зробився дияволом.
-          За святим Максимом богословом, перший чоловік- Адам- був створений Богом таким.ю що не користувався своєю уявою. Його ум був чистий і без образів, який і в діяльності своїй був умом, не набував сам вигляду чи образу від дії чуттів або від образів чуттєвих речей.
Як упорядкувати свій ум:
-          умово сердечна молитва (Ісусова-молитва)
-          дозволь йому вийти на зовні й поринути у духовних і божественних розважаннях та спогляданнях.
-          Розважай над життям Ісуса Христа.
Чувайте, щоб не впасти в спокусу.

Запобігай тривог і замішань серця.

Коли Християнин втрачає  сердечний мир, через хворобу, рани, війни, пожежі, згадування про попередні поступки та помилки, то чоловік втрачає владу над собою, і позбавляється можливості ясно бачити події і правильно бачити належний порядок дій, це дозволяє ворогові схвилювати його і підштовхнути на необдуманий крок.
Не можливо не допустити скорботи, але не заволодіти твоїм серцем і схвилювати її зовні, за межами серця, і гамагайся так її пом’якшити і приборкати, щоб вона не заважала тобі тверезо міркувати і діяти.
Засобом до  знаходження миру є віра в благе Провидіння, яке влаштовує плин нашого життя з усіма його випадковостями на особисте благо кожного з нас.

Як утримуються в тенетах ті ,які усвідомили своє важке становище
Спокушуються простим навіюванням: Потім, потім, завтра. Сьогодні я закінчу справи, а потім з повною безтурботністю ввідам себе Богу. Такі грішники залишаються нерозкаяними до кінця через різні причини:
-          наша рішучість ґрунтується не надовіри до себе та  на міцному упованні на Бога
-          слабка рішучість (як тільки приходить натхненне бажання  треба зразу приступати до діл)
-          добрі спонуки залишені, без виконання, від сну гріховного не тільки неохоче  приходять.ю але уже не справляють тієї дії на волю.

Про відступи ворога проти тих, які стали на добрий шлях.
Святі Отці зображаюь такого, чоловіка, який відстрілюється зі всіх сторін: зверху й знизу, справа та зліва, спереду й ззаду. Стріли зверху – навіювання непосильних надмірностей в духовних труда, стріли зліва - коли вороги явно виставляють  спокуси й штовхають до гріха, стріли спереду – коли вороги спокушають і бентежать помислами, про те що має бути, стріли ззаду – спокушують подіями, що минули.
Також новачка підмовляють:
-          навіюється особі, яка стала на добрий шлях, діяти самій не звертаючись за порадою і керівництвом до духовних наставників.
-          Залишити новачка без допомоги. У того хто вирішив обходитись у своєму житті без  порад і керівництва, швидко закорінюється у свідомості переконання непотрібності допомого при здійсненні своїх діл й запровадженні богоугодних правил. 
Врешті стають до такої міри самовпевненими., що вважають можливим для себе все.

Як ворог відштовхує від добрих діл
Коли уважні до себе й не хворіємо лінивством та халатністю щодо свого спасіння.  Бог допомагає провадити все належним чином скріплюючи благодаттю  й охороняючи ангелами та молитвами.
Ворог до кожного діла підлаштовує
-          намагаються перешкодити доброму ділу,
-          роблять, щоб зроблене не було вгодне богові
-          лестять нам, як тим що живуть у всьому боговгодно
Їм протиставляється:
Порив і пам’ять по смерть, по друге – послух приниження.
Наприклад людина хвора, думає скільки би всього доброго зробила. І тепер хвороба уже не як лік від Бога та поле для плекання чеснот, а як щось неприязне ділу спасіння.
Так, само про свою тяжку долю людина нарікає і думає скільки би вона доброго зробила, якби була багата.
Бог від тебе нічого не очікує, а лиш хоче щоб ти тримався і діяв як того вимагає конкретний випадок. Чи ти хворий чи бідний терпи.

Спокуси в годину смерті
НЕ БІЙМОСЯ СМЕРТІ
Це оповідання про одного відомого японського самурая, який був прекрасним фехтувальником і навчав інших цього мистецтва у школі. Якось до нього на навчання прийшов юнак. Згідно з традицією самураїв, вчитель почав з двобою, щоби перевірити вправність учня.
Самурай запекло атакував свого противника, але завжди, як тільки хотів нанести вирішальний удар, учень ухилявся. Після багатьох невдалих спроб, самурай припинив двобій, похвалив учня і спитав, де він так добре навчився володіти зброєю. Учень відповів, що ніде офіційно не навчався володіння шаблею.
— Де ж ти тоді набрався такої спритності? — запитав самурай.
— Я привчив себе не боятися смерті, — відповів юнак.
Боротьба за людську душу триває аж до смерті. Частіше розважай над смертю
 Ніхто не знає чи повернеться із подорожі, чи він завершить почату справу, але точно знає помре.
Спокуси в годину смерті
3.1 Проти віри (будуть з’являтись думки із цитатами Святого Письма кривотлумачені, стій непохитно до кінця)
3.2 Відчай  (згадаються усі гріхи у результаті навіювання, Бог хоче нашого спасіння)
3.3 Марнославство (переоцінення себе, поринання у задоволення собою за зроблені справи, понижуй себе у власних очах)
3.4 Різні образи - привиди


четвер, 12 листопада 2009 р.

Аналіз стану державно-конфесійних відносин в Україні на центральному і регіональному рівнях

Законодавчі аспекти державно-конфесійних відносин

1.1. Нова редакція Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»

Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з Конституції України (стаття 35), Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та багатьох галузевих актів, які регламентують діяльність релігійних організацій у різних сферах суспільного життя. Слід відзначити, що не заважаючи на те, що вказаний базовий Закон про свободу совісті був ухвалений парламентом у квітні 1991 року, з того часу певною мірою застарів та в багатьох своїх положеннях є декларативним, попри це даний Закон виконує свою функцію щодо забезпечення права людини на свободу совісті та віросповідання в Україні.

У 2009 році питання внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» певною мірою актуалізувалося. За для опрацювання його нової редакції Державний комітет України у справах національностей та релігій у квітні 2009 року створив Робочу групу, до якої запросив експертів, науковців, представників зацікавлених міністерств і відомств, а також Церков і релігійних організацій.

Варто відзначити, що питання про зміни до Закону здебільшого постало не через попит на них з боку релігійної спільноти, але у зв’язку з включенням цього питання до Орієнтовного плану законопроектних робіт на 2009 рік, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2009 року № 185-р, та до Річної національної програми на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, затвердженої указом Президента України від 7 серпня 2009 року №600/2009. Ще раніше схоже доручення знайшло відображення в Указі Президента України «Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи» вiд 20.01.2006 року № 39/2006.

Аналізуючи сучасну ситуацію можна дійти висновку, що питання внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» на даний момент є досить складним з огляду на політичні та конфесійні обставини. З одного боку існують певні протиріччя між основними конфесіями щодо окремих положень майбутнього закону, з іншого – спостерігається брак розуміння потреб релігійної свободи з боку переважної більшості українських політиків.

На рівні Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) з приводу зазначеного питання досягнуто консенсус, який полягає у тому, що керівники конфесій України запропонували керівництву держави спочатку опрацювати та ухвалити у якості закону концептуальні засади державно-конфесійних відносин в Україні, а вже після цього на підставі даної концепції вести роботу над текстом та ухвалювати нову редакцію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Враховуючи позицію членів ВРЦіРО, Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко доручила відповідальним міністерствам та відомствам опрацьовувати вказані законодавчі зміни лише за участі Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.

Після цього питання розробки нової редакції Закону стало предметом розгляду Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій при Кабінеті Міністрів України, яка розглянула його на засіданні від 24 вересня 2009 року. За результатами обговорення даного питання Комісія ухвалила протокольне рішення про підготовку проекту Закону України щодо концептуальних засад державно-конфесійних відносин в Україні.

На підтримку такого законотворчого підходу за рішенням Секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій від 06.10.2009 року Головуючий у ВРЦіРО, Головний рабин м.Києва та України Яків Дов Блайх 16 жовтня спрямував звернення до Президента України Віктора Ющенка та Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, в яких представив позицію конфесій щодо вдосконалення законодавства України про свободу совісті та релігійні організації та закликав їх вилучити зі згаданих Орієнтовного плану законопроектних робіт на 2009 рік та з Плану заходів Україна-НАТО, затвердженого відповідно до Річної національної програми на 2009 рік з підготовки України до набуття членства в Організації Північноатлантичного договору, вимогу щодо необхідності розробки та ухвалення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» як його нової редакції, так і змін до окремих основоположних статей. Замість цього керівники конфесій запропонували зосередити увагу на опрацюванні та ухваленні у якості закону концептуальних засад державно-конфесійних відносин в Україні.

1.2. Законодавча діяльність у сфері забезпечення релігійної свободи

26 грудня 2008 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» №835-VI. Згідно зі статтею 73 Закону релігійні організації були звільнені від конкурсів при передачі їм в оренду державного та комунального майна для забезпечення проведення богослужінь, релігійних обрядів та церемоній.

15 січня 2009 року Парламент ухвалив Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо права релігійних організацій на постійне користування земельною ділянкою» №875-VI. Зазначеним правом релігійні організації користувались з 1991 року, однак втратили його з початку 2002 року – коли набула чинності нова редакція Земельного кодексу України. Проте даний Закон відновив право релігійних організацій на постійне користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності “виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності”.

3 березня 2009 року у першому читанні народні депутати України схвалили проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості» (реєстр. №2281-1, автор – Т.Чорновіл).

31 березня 2009 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні проект Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо дотримання сповіді» (реєстр №1308, автор – В.Марущенко). Проект пропонував доповнити частину першу статті 69 Кримінально-процесуального кодексу України положенням про те, що священнослужителі не можуть бути допитані в якості свідків з приводу відомостей, отриманих ними під час сповіді. Однак, як не дивно, 25 червня 2009 року цей законопроект Парламент відхилив під час розгляду у другому читанні, що викликало нерозуміння з боку представників релігійної спільноти.

3 червня 2009 року Парламент прийняв за основу (у першому читанні) проект Закону України «Про порядок організації і проведення мирних зборів» (реєстр. №2450), внесений Кабінетом Міністрів України. В статті 1 проекту Закону зазначено, що дія цього закону “не поширюється на … релігійні обряди і церемонії у випадках, передбачених Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації»”. Такий підхід викликав занепокоєння у експертів та представників Церков, оскільки практика останніх тринадцяти років показала, що чинний Закон про свободу совісті у цьому аспекті дискримінує релігійні організації, порівняно з фізичними особами та об’єднаннями громадян (громадські організації, політичні партії, профспілки тощо), не відповідає статті 39 Конституції України, яка гарантує громадянам право на мирні зібрання.

10 червня 2009 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до статті 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”» (законопроект за реєстр. №4323, автор – Кабінет Міністрів України). Нововведення Закону полягали у тому, що сумлінні орендарі, у тому числі й релігійні організації, отримали можливість продовжувати строк дії договору оренди державного або комунального майна на період до двох років.

Варто зауважити, що станом на 1 жовтня 2009 року на розгляді у Верховній Раді України знаходяться наступні законопроекти з питань свободи віросповідання та державно-церковних відносин:

  • «Про внесення змін до деяких законів України (щодо мораторію на приватизацію культових споруд)» (реєстр. №3347, автор – О.Боднар). Законопроект очікує розгляду у першому читанні.
  • «Про внесення змін до деяких законів України (щодо заснування релігійними організаціями навчальних закладів)» (реєстр. №2729, автори – В.Стретович, О.Боднар, В.Марущенко, В.Малишев). Законопроект очікує розгляду у першому читанні.
  • «Про порядок організації і проведення мирних зборів» (реєстр. №2450, автор – Кабінет Міністрів України). Законопроект ухвалено у першому читанні.
  • «Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (щодо запобігання діяльності релігійних культів деструктивного типу та тоталітарних сект)» (реєстр. №2419, автор – Г.Москаль). Комітет з питань культури і духовності не підтримує цю законодавчу ініціативу. Законопроект очікує розгляду у першому читанні.
  • «Про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”» (реєстр. №1276, автор – Р.Ткач). Законопроектом передбачається приведення у відповідність із вимогами Цивільного кодексу України часу набуття релігійною організацією статусу юридичної особи, розширюється перелік підстав для відмови релігійній організації у реєстрації її статуту (положення) та коло суб’єктів надання висновків, до яких орган, який здійснює реєстрацію, може звертатися. Однак, парламентський Комітет з питань культури та духовності не підтримує цю законодавчу ініціативу з огляду на те, що даний проект не усуває проблему подвійної реєстрації для релігійних організацій. Законопроект очікує розгляду у першому читанні.
2. Загальна характеристика державно-конфесійних відносини на центральному рівні

31 березня 2009 року Президент України Віктор Ющенко звернувся із щорічним посланням до Верховної Ради України, в якому наголосив на утворенні в Україні Єдиної Помісної Православної Церкви. В цей же день Віктор Ющенко вніс на розгляд парламенту проект нової редакції Конституції України (реєстр. № 4290), статтею 40 якої пропонувались зміни та доповнення до засадничих положень у сфері свободи совісті та віросповідання. Так, право на “свободу світогляду і віросповідання” визначене як право на свободу “думки, совісті і віросповідання”. При цьому проект вводить доповнення щодо права кожного “змінювати переконання”, а також “здобувати світську і релігійну освіту”. Інші положення чинної статті 35 Конституції не зазнали суттєвих правок.

Слід відзначити, що протягом 2008–2009 року Президент України Віктор Ющенко не мав робочих зустрічей з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, проте окремо зустрічався з предстоятелями християнських Церков та брав участь у низки заходів релігійного характеру.

У зв’язку з цим за означений період найбільшого розвитку здобув державно-конфесійний діалог по лінії Уряд – ВРЦіРО, що у значній мірі пов’язано з регулярними зустрічами Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Перша така зустріч, яка відбулась 11 квітня 2008 року, надала імпульсу для започаткування співпраці Церков і релігійних організацій з низкою центральних органів виконавчої влади України.

Друга зустріч Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, що відбулась 13 липня 2009 року, дала новий імпульс для розвитку державно-конфесійних відносин в Україні. За результатами цієї зустрічі було видане окреме урядове доручення, яке охопило більшість складних питань, пов’язаних із відносинами держави та Церков і релігійних організацій. Відповідно до цього документу активізувалась робота профільних міністерств та відомств щодо вирішення практичних проблем суспільно-важливої діяльності релігійних організацій, що торкнулось також сфери нормативного забезпечення.

У День святкування 18-ї річниці незалежності України, 24 серпня 2009 року, керівництво Української держави та представники різних гілок влади разом із членами Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій взяли участь у Молитві за Україну та український народ, що відбулась в Софійському соборі Києва. У заході взяли участь Президент України Віктор Ющенко, Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, Голова Верховної Ради Володимир Литвин, міністри уряду, народні депутати України, представники міської влади, політичні та громадські діячі.

17 березня 2009 року Міністерство внутрішніх справ України порушило кримінальну справу відносно пастора церкви «Посольство Боже» Сандея Аделаджа за підозрою в шахрайстві, пов’язаного з діяльністю української компанії «King’s Capital». 14 жовтня МВС заявило, що планує найближчим часом пред’явити Сандею Аделаджа звинувачення у справі про шахрайство цієї фінансової групи і ще одній кримінальній справі – про залучення шахрайським шляхом грошей громадян для бізнесу приватної особи.

У другій половині жовтня 2009 року члени релігійної організації «Посольство Боже» провели біля стін Кабінету Міністрів України та Міністерства внутрішніх справ України низку мітингів на захист свого пастора, заявивши про репресії органів влади України проти священнослужителів та переслідування за релігійною ознакою. У зв’язку з цим 22 жовтня голова Державного комітету України у справах національностей та релігій Юрій Решетніков провів в Укрінформі брифінг для ЗМІ. Голова Комітету заявив, що проти Сандея Аделаджа порушено кримінальну справу, що абсолютно не стосується його релігійної діяльності, оскільки передбачає відповідальність за шахрайство, тому крапку в цьому процесі має поставити суд. При цьому Юрій Решетніков підкреслив відсутність в Україні утисків релігійної свободи, що підтверджується розвитком релігійної мережі і всебічною діяльністю зокрема і релігійної організації «Посольство Боже».

3. Нормотворча діяльність центральних органів виконавчої влади у державно-конфесійному аспекті

18 лютого 2009 року розпорядженням №185-р Уряд затвердив Орієнтовний план законопроектних робіт на 2009 рік, відповідно до якого Державному комітету України у справах національностей та релігій доручено до листопада 2009 року підготовити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (нова редакція).

25 березня 2009 року Уряд ухвалив постанову №316, якою передбачено застосування чинних орендних ставок при обрахуванні плати за оренду державного майна у розмірі 45% від встановленого обсягу. Цією постановою Уряд врахував інтереси багатьох суб’єктів господарювання, в тому числі і релігійних організацій. Зазначена пільга має діяти до 1 січня 2010 року.

22 квітня 2009 року Уряд шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів від 9 серпня 2001 року №1005 «Про використання культових споруд – визначних пам’яток архітектури, які не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям» ухвалив рішення про надання у щоденне використання Патріархії УАПЦ Андріївської церкви Національного заповідника “Софія Київська” для проведення богослужінь. Трохи згодом, 10 червня 2009 року, Кабінет Міністрів вніс додаткові зміни до цієї постанови, які передбачали надання у щоденне використання Михайлівського собору – УПЦ КП та Успенського собору Києво-Печерської Лаври – УПЦ (у єдності з Московським Патріархатом).

10 червня Уряд також ухвалив розпорядження №619-р про передачу колишніх культових приміщень Римсько-католицької церкви, розташованих у м. Львові по вул. Винниченка, 30, у власність Львівській митрополії Римо-Католицької Церкви.

7 липня 2009 року Кабінет Міністрів України розпорядженні № 740-р затвердив план заходів щодо реалізації Концепції соціальної адаптації осіб, що відбули покарання у вигляді позбавлення волі, розрахованої до 2015 року. У цій діяльності поряд з громадськими та благодійними організаціями Уряд визначив значну роль Церков і релігійних організацій. Вони за згодою будуть залучені до удосконалення відповідної нормативно-правової та методичної бази, соціального супроводу та соціального патронажу звільнених з місць позбавлення волі осіб, запобігання злочинності.

Процес створення громадських дорадчих органів по співпраці з конфесіями при міністерствах та відомствах, який розпочався з утворення у жовтні 2008 року Громадської ради при Міністерстві освіти і науки України з питань співпраці з Церквами та релігійними організаціями, продовжився підписанням у грудні 2008 року Всеукраїнською Радо Церков і релігійних організацій Угоди про співробітництво з Міністерством охорони здоров’я України та Меморандуму про співробітництво з Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.

Як наслідок, у травні 2009 року на виконання згаданої угоди при Міністерстві охорони здоров’я України була створена Громадська рада з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій, серед основних завдань якої стало вироблення та представлення позиції Церков та релігійних організацій з питань діяльності Міністерства, у сфері охорони здоров’я та біоетики, виходячи з усвідомлення взаємної відповідальності за оздоровлення українського суспільства. 4 червня 2009 року за участі Міністра охорони здоров’я України Василя Князевича відбулось її установче засідання.

Двома місяцями раніше наказом Міністра оборони України затверджено Положення про Раду у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України як представницького межконфесійного консультативно-дорадчого органу. Членами Ради на даний момент є представники від наступних конфесій: Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Православної Церкви (в єдності з Московським Патріархатом), Української Автокефальної Православної Церкви, Української Греко-Католицької Церкви, Римсько-католицької Церкви в Україні, Всеукраїнського Союзу об’єднань євангельських християн – баптистів та Духовного управління мусульман України.

15 квітня 2009 року за сприяння Державного комітету України у справах національностей та релігій представники трьох релігійних об’єднань мусульман України утворили Раду духовних управлінь і центрів мусульман України при Держкомнацрелігій.

У жовтні 2009 року в рамках реалізації положень Меморандуму про співробітництво з ВРЦіРО Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі утворила Науково-консультативну раду з питань релігії та національностей задля опрацювання проблемних питань, пов’язаних з необхідністю аналізу публікацій та інших матеріалів на предмет розпалювання релігійної чи національної ворожнечі, образи релігійних почуттів віруючих тощо.

Задля поглиблення співпраці у соціальній сфері та підвищення ефективності соціального служіння віруючих члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій на зустрічі з главою Уряду у липні 2009 року звернули увагу на доцільність утворення подібних громадських рад також при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерстві праці та соціальної політики України, Міністерстві закордонних справ України та при Державному комітеті телебачення і радіомовлення України.

24 вересня 2009 року відбулось перше засідання Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій при Кабінеті Міністрів України, яка була утворена як постійно діючий консультативно-дорадчий орган ще у червні 2008 року – після першої зустрічі глави Уряду з членами ВРЦіРО.

Уряд також розробив та 27 липня вніс до Парламенту законопроект №5026 щодо звільнення від ПДВ операцій із ввезення у митному режимі імпорту Біблій релігійними організаціями.

Згідно урядового доручення Кабінет Міністрів України 5 серпня 2009 року на своєму засіданні ухвалив постанову №811 щодо поліпшення порядку в’їзду в Україну священнослужителів з інших країн. Ухвалені зміни передбачають, що для іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну в релігійних справах або для роботи в релігійних організаціях на території України і отримали візу типу «Р», реєстрація проводиться на період дії візи.

З метою утвердження духовних цінностей у суспільстві та сприяння діяльності релігійних організацій при Міністерстві у справах сім’ї, молоді та спорту України наказом №3050 від 28 серпня 2009 року створена Громадська рада з питань співпраці з релігійними організаціями.

Також Уряд 3 вересня 2009 року ухвалив постанову №989, яка передбачає зниження ціни на природний газ для комунально-побутових потреб релігійних організацій до рівня цін, які діють для потреб населення. Відповідно до цього рішення 1 жовтня Національна комісії регулювання електроенергетики України ухвалила постанову №1129 про затвердження нових тарифів для релігійних організацій.

4. Заходи та спільні звернення представників Церков і релігійних організацій з представленням пропозицій для врахування в роботі органів державної влади України

Протягом 2009 року продовжувалась співпраця між органами кримінально-виконавчої системи України та релігійними організаціями в сфері задоволення релігійних потреб осіб, які відбувають покарання. Розвиткові цієї співпраці сприяє діяльність Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», засновниками якої є 12 християнських конфесій України.

Так, 6 червня 2009 року у Києві відбулась Міжнародна конференція «Юридичний вимір в’язничного служіння», на якій було проаналізовано стан законодавства європейських країн для забезпечення гуманізації державної пенітенціарної політики в Україні. Співорганізаторами заходу виступили Українська Греко-Католицька Церква у співпраці з Державним департаментом України з питань виконання покарань, Міжнародною католицькою комісією в’язничної душпастирської опіки (ICCPPC) та Українська Міжконфесійна Християнська Місія “Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі”.

13 липня 2009 року у ході зустрічі з Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій передали главі Уряду спільне звернення з приводу актуальних проблем державно-конфесійних відносин. Документ відзначає позитивні досягнення, які стали можливими завдяки розвитку діалогу між конфесіями та центральними органами виконавчої влади, а також порушує низку питань, що обумовлені потребою у створенні умов для ефективної суспільно-важливої діяльності релігійних організацій.

14 вересня 2009 року у Києві відбувся Круглий стіл «Екологія Життя» з нагоди святкування Дня Творця, який християни по всьому світі відмічають як день захисту природного довкілля. Організаторами заходу виступили Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Українська Греко-Католицька Церква у партнерстві з Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління. Круглий стіл об’єднав представників влади, різних християнських Церков України, громадськості та наукових кіл навколо потреби пошуку нових ідей захисту навколишнього природного середовища, подолання свідомості суспільства масового споживання та формування у громадян високої екологічної та духовної культури.

14 жовтня 2009 року у сесійній залі Верховної Ради України відбулись парламентські слухання на тему «Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці», які організував Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. З нагоди цього заходу члени Наради представників християнських Церков України оприлюднили спільне Звернення до Верховної Ради України щодо ситуації українських трудових мігрантів, в якому висловили низку пропозицій відносно захисту прав українських мігрантів на законодавчому рівні.

Згідно з рішенням Секретаріату Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій 16 жовтня 2009 року черговий головуючий у Раді, Головний рабин м. Києва та України Яків Дов Блайх спрямував звернення до Президента України та Прем’єр-міністра України, в яких представив позицію конфесій щодо вдосконалення законодавства України про свободу совісті та релігійні організації. У цих документах основний акцент зроблено на першочерговості розробки концептуальних засад державно-конфесійних відносин, а також представлено практичні пропозиції до законотворчого процесу.

5. Діяльність місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування в сфері свободи совісті та віросповідання

Протягом 2009 року майже в усіх областях України продовжувався державно-церковний діалог, у тому числі в форматі регіональних рад Церков і релігійних організацій при обласних державних адміністраціях. Переважна більшість таких рад було утворено на виконання доручення Президента України від 8 липня 2005 року. Лише в кількох областях України (Дніпропетровська, Івано-Франківська, Кіровоградська та деякі інші) регіональні ради Церков і релігійних організацій відсутні, що в свою чергу не сприяє розвиткові системного та послідовного діалогу між владою та конфесіями в цих областях. Загалом регіональні ради церков і релігійних організацій сприяють гармонізації державно-церковних відносин та міжконфесійному діалогу на місцевому рівні.

Системних проблем з реєстрацією статутів релігійних громад на місцевому рівні у 2009 році не зафіксовано. Поряд з цим деякі складнощі виникали у реєстрації релігійних громад, які не мають значної кількості прихильників на тій чи інший території, що у першу чергу пов’язано з надання місцевими посадовцями переваги своїм конфесійним уподобанням, замість застосування чинного законодавства України однаково по відношенню до усіх конфесій.

Після ухвалення Верховною Радою України Закону України № 875-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо права релігійних організацій на постійне користування земельною ділянкою» багато релігійних організацій на місцевому рівні розпочали процес зміни статусу користування земельною ділянкою, на яких розміщені об’єкти культового призначення, – з орендних відносин на постійне землекористування. На даний момент не зафіксовано відмов з боку органів місцевого самоврядування релігійним організаціям в переоформленні земельних ділянок, при цьому в окремих населених пунктах ухвалення відповідних рішень затягується. Слід зазначити, що цей процес майже тільки розпочався і реально проаналізувати це питання можна бути протягом наступного року.

Також мають місце факти приватизації та відчуження на місцевому рівні стороннім особам тих об’єктів колишнього культового призначення, з приводу яких вже кілька років йде мова про їх повернення історичних власникам згідно зобов’язань України перед Радою Європи. Як прилад, можна згадати свіжий факт відчуження з комунальної власності Києва на користь великої промислової корпорації приміщення Кінопанорами (колишня Купецька синагога) по вулиці Шота Руставелі, 19, що на сьогодні перейшло у площину захисту прав віруючих у суді.

Окремим питанням наприкінці 2009 – початку 2010 року може постати питання реалізації постанови Кабінету Міністрів № 989 від 03.09.2009 року «Про ціни на природний газ для потреб релігійних організацій». Оскільки до цього часу не існувало порядку тарифікації та надання природного газу для потреб релігійних організацій за тарифами як у населення, то подекуди на місцевому рівні мають місце факти неоднозначного застосування цього рішення Уряду та відповідної постанови НКРЄ. Як приклад, розірвання в односторонньому порядку чинних договорів та припинення постачання природного газу релігійним організаціям для опалення культових споруд у Київській області з боку ВАТ «Київоблгаз». Однак об’єктивно це питання може бути проаналізовано лише за результатами проведення опалювального сезону, адже практика застосування згаданих нормативних актів на загальнодержавному рівні знаходиться лише на стадії вироблення та затвердження.

Висновки

Підсумовуючи, можна зробити висновок про те, що у 2009 році спостерігається значний поступ у сфері гармонізації державно-конфесійних відносин. Цьому сприяли як зустрічі глав Церков і релігійних організацій з Прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко, так і співпраця профільних міністерств та відомств з представниками конфесій по окремих напрямках суспільно-важливих завдань. Слід відзначити і загальну відкритість Уряду до діалогу з Церквами та релігійними організаціями, яка проявилась у практичних заходах та ухвалених рішеннях.

Верховна Рада у поточному році ухвалила низку важливих законопроектів, проте з боку законодавчого органу і надалі спостерігається брак розуміння потреб релігійної свободи, що у значній мірі пов’язано з відсутністю системного діалогу на рівні керівництва Парламенту та його депутатських фракцій.

При цьому органи місцевого самоврядування протягом 2009 року залишалися найбільш вразливою ланкою в системі влади в плані вибірковості та неоднозначного застосування законодавства про свободу совісті та релігійні організації в залежності від домінування тієї або іншої конфесії в регіоні. В цьому контексті важливе значення має розвиток діяльності регіональних міжконфесійних рад при місцевих державних адміністраціях, що могло б сприяти мінімізації наявних проблемних питань та гармонізації державно-конфесійного діалогу на місцевому рівні.


Максим ВАСІН, магістр права, виконавчий директор громадської організації «Інститут релігійної свободи», м. Київ 

Аналіз зроблено в рамках проекту „Моніторинг релігійної свободи в Україні” за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні